Игровые шаблоны DLE
Самая быстрая Диета

Митці вшанували пам'ять "Орфея Тернопілля" (фото)

on .

2016 рік - став роком вшанування творчості світлої пам'яті  відомого українського  поета ,"Орфея Тернопілля", автора нев'янучих "Квітів ромену" Бориса Демківа. 

 

Йому виповнилося б - 80, майже 15 років його немає з нами. У рамках  пошанувань  відомого земляка у бібліотеках області  відбуваються читання  його творів, знайомство на виставках  з прижиттєвими виданнями автора , випущено спеціальний тематичний конверт" Борис Демків. 80 років",  виставку з майже  30 оригінальних експонатів організував Обласний краєзнавчий музей. Видавництво "Джура" видало книжку "Борис Демків. Спогади про поета". Упорядкувала видання  відома журналістка, дочка Бориса Демкова - Світлана Мичко. 

Бібліотека-музей "Літературне Тернопілля" уже давно закріпила за собою славу центру культурного життя міста. На вшанування 80 - ої річниці поета прийшли його колеги, учні, ті, хто поділився спогадами про друга, створивши для нього рукотворний пам"ятник - книжку. Гарне, скромне,як і був сам ювіляр, ошатне видання. Тут багато рідкісних світлин, які підтверджують активне громадсько-творче життя Бориса Демкова. Розпочав урочистості сам поет. Його роздуми про слово, місце і роль поета збереглося в радіопрограмах обласного державного радіо "Медобори", автором яких був світлої пам"яті назабутній мій колега, великий друг поета Ярослав Бенза.

" Помиймо руки, як до хліба, чисто,

Коли стаєм під знаками пера,

Задумаймось над словом, товариство,

Бо вже давно задуматись пора".

Урочистості з нагоди ювілею поета стали  теплим леготом до його високості над нами, сущими на землі, сумішшю любові (неперевершену лірику читав Ярослав Гевко і Григорій Жук) і болю, туги за правдою,  справедливістю. 

Борис Олійник написав, що наш земляк був одним із кращих поетів не тільки Галичини, а й України. Власне, Тернопіль в уяві киянина  поставав з Бориса Демківа: "Я добре пам’ятаю  цього  динамічного, високочолого чоловіка з власною точкою зору на світ, який в усьому мав тверді переконання, тож ніколи нікому не "підігравав". Він якщо вірив у щось, то до кінця. Був послідовним і тримав цілий літературний фланг на західноукраїнських обширах. Ця людина була дуже відкритою, без жодних утаємничених розрахунків на кар’єру, які проглядались у багатьох інших, адже зі своїм талантом Борис Демків міг би зробити й всеукраїнську кар’єру. Але він тримався свого краю і підтягував резерви до найвищого національного рівня".

  • "Він любив допомагати молодим талантам.- згадуючи вчителя, сказав Богдан Мельничук.- Оскільки доводилося працювати в багатьох творчих колективах - "Ровесник", "Тернопіль", "Русалка Дністорва" , я не знаю ще одного такого поета, який так би так самовіддано  працював з авторами. Він відчував талант. Багато його учнів стали іменитими, знаменитими. Він любив людей, це була його  життєва позиція".

Про це у своїх спогадах "Вся літературна юнь відчувала його батьківську опіку"  пише і Володимир Барна: Упродовж багатьох років Борис Демків опікувався юними талантами Тернопілля, багатьох благословив у літературу,  багатьох вчасно підтримував із публікаціями у місцевій та республіканській пресі, редагував рукописи перших книг молодих авторів. Тож творче життя буяло довкола його "Сонячних кларнетів", куди щомісяця з усієї області зліталися молоді таланти, щоб побути хоч якусь мить у полі творчої наснаги Бориса Демкова."

Про авторитет Майстра поетичного слова говорила письменниця Дарія Чубата. Завдяки поету її вірші та вірші молодих просвітянок побачили світ у далеких сімдесятих.

 

Борис Миколайович, як згадували виступаючі, завжди просив, щоби не забували поетів з інших областей. Про себе — жодного разу. В редакції помічали , що він   готує до друку переважно чужі поезії, забуваючи про свої. "Я поруч, устигну", — відповідав, бо переймався справами інших більше, ніж своїми. За це його поважали, цінували не лише як знаного поета, а й  як людину, для котрої моральні норми цінніші за будь-які матеріальні речі. Михайло Ониськів відзначив щирість  свого друга,виокремив велику чесноту - незмінність поглядів, відстоювання правди.

  • "Він був аристократом у поезії, шляхетною людиною, у якої було чого повчитися", - зазначив Михайло Ониськів. 

Згадували присутні і 1996 рік, коли редакція "Тернополя" висунула Бориса Демкова кандидатом на здобуття літературно-мистецької та громадсько-політичної премії імені братів Лепких. На врочистій частині був небагатослівним: "Дякую за нагороду. Кожне моє слово слугуватиме Україні". 

У творчому доробку поета поетичні збірки  "Сувора ніжність", "Символи", "Червоне мовчання", "Крило зорі", "Древо життя", "Поезії" (вибране), "Ораторія лісу", "Залишаю для вас". Борис Миколайович автор  слів до кількох десятків пісень. Пісня "Квіти ромену" була шлягером 60-70-х, платівка з нею вийшла мільйонним тиражем у фірмі "Мелодія". Саме ця пісня стала лейт-мотивом  урочистої презентації збірки спогадів про поета. Звучали й інші пісні на його слова у виконання композитора і співака Василя Дунця. А музична композиція "Мамині мальви"  на слова Бориса Демківа подарувала співаку Лауреатство на Міжнародному фестивалі "На хвилях Світязя". 

Не залишало враження, що Борис Демків серед нас, що він чує свої вірші, згадує шестидесятників, що він проріс у сьогодення дітьми, внуками, правнуками ,  нашими спогадами. Може й так, бо поки ми згадуємо цього неординарного талановитого чоловіка, допоки він із нами. Прощався і дякував сам за цю імпрезу, з екрану, із останньої стрічки, яку Ярослав Гевко знімав  на його ювілеї, який організували йому просвітяни Тернополя. Я не цитуватиму тих слів, вони теплі, соковиті, щирі, подячні. Хай завершальним акордом наших спогадів  стануть  рядки його думок, закарбовані в слові.

...І хай вогні повстануть із очей,

І хай у грудях закиплять вулкани,

Щоб лише день мій каменем не канув

В безодню всіх змарнованих ночей.

І закричу з усіх-усіх мовчань,

Які були і будуть ще у світі,

Благословлюсь жорстокістю меча,

Який рубає збайдужіння сіті.

Коли прийме хтось цю жагу мою

У невідступній молодій тривозі —

Я аж тоді крізь сльози засміюсь

І на життєвій зупинюсь дорозі...

Ще не час зупинятись поетові, ще тривога тріпочеться, ще біда нависа... Борис Демків, це не тільки наше минуле, це і наше сьогодення, це і наше майбутнє, яке проганяє  спокій  і байдужість, яке мріє про світле, мирне, справедливе завтра.

Людмила Островська.

Фото авторки.

 

 

Comments  

 
#1 Степан Герасимів 2016-09-02 19:13
Зоря таланту Бориса Демкова ще довго нестиме світло його поезії для нинішніх і нащадків - шанувальників його талант у
 

Додати коментар

Новые игры Alawar.