Игровые шаблоны DLE
Самая быстрая Диета

"На жаль, ще досі дуже багато наших політичних лідерів, талановитих науковців та митців не повернулись додому"-Леонід Бицюра

on .

"Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій..."

 Тарас Шевченко, наче передчував, що життя його згасне на чужині. Тому й заповідав друзям  сповнити те, про що мріяв, але так і не зміг здійснити, - повернутись на Україну та знайти "тихе пристанище і спокій коло Канева".  І вони  виконали "Заповіт" Кобзаря. 

"22 травня 1981 року прах Шевченка було перепховано на Чернечій горі в Каневі. Близький приятель Кобзаря Григорій Честахівський згадував, що  після відслуженої в церкві панахиди, "винесли гроб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому", - цитує спогади маляра заступник міського голови Тернополя Леонід Бицюра. - На жаль, ще досі дуже багато наших політичних лідерів, талановитих науковців та митців спочивають не в Україні. До прикладу, й  досі не відбулось перепоховання праху Степана Бандери, Івана Пулюя і багатьох інших  знакових українців. Дуже важливо, щоб вони таки повернулись додому, на свою, Богом дану землю. Важливо для творення та зміцнення духу української нації.  Чи відбудеться це залежить уже  від кожного з нас".

З нагоди 155-річчя з дня перепохування Кобзаря у Тернополі, як й  у всій країні, відбулось урочисте зібрання.  Представники влади, духовенства, громадськості поклали квіти до пам`ятника Шевченка. Лунала  поезія,  пісні і тріпотіло серце від радості, бо син України поверунвся додому, та суму, бо в труні. а не живим...

До речі, останні роки життя Тарас Григорович провів у Санк-Петербурзі. Він дуже  страждав від ревматизму, яким захворів вперше 1847 року, перебуваючи у засланні в Орській фортеці.  Серце поета  перестало битись 10 березня 1861-го.  Близько 5-ї години ранку він підвівся з ліжка, запалив свічку і, тримаючись за стіни, вийшов iз кімнати. Йому захотілося побути у своїй майстерні. Він спустився гвинтовими чавунними сходами, на мить зупинився, похитнувся, скрикнув і важко впав на підлогу. Підняли його вже мертвим. Це сталося о 5.30 ранку.

Тарас Григорович прожив тільки у 47 років, з них 24 припали на кріпацтво, 10 — на заслання і лише 13 років був порівняно вільною людиною.

Протягом трьох днів після смерті тіло Тараса Шевченка перебувало у церкві Академії мистецтв. Труну з тілом поета на Смоленське кладовище Санкт-Петербурга несли студенти. 8 травня 1861 року домовину викопали, перенесли через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею перевезли до Москви.

20 травня на пароплаві "Кременчук" останки Кобзаря перевезено з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі. Брати Т. Шевченка хотіли поховати Тараса біля стін Успенського собору, але маляр і близький приятель Шевченка Григорій Честахівський, який супроводжував прах великого поета зумів відстояти виконання останньої волі Тараса.

 22 травня після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.  Згодом цю гору прочани нарекли Тарасовою. Після поховання поета всі учасники похорону почали роз’їжджатися. Григорій Честахівський залишився в Каневі і здійснив свій намір — насипати могилу над прахом Тараса.

У 1884 році за народні кошти на Тарасовій горі було збудовано хату для сторожа, а могилу увінчав чавунний пам’ятний хрест.

Сучасного вигляду Шевченківський меморіал набув 1939 року, коли на могилі Кобзаря було відкрито пам’ятник і літературно-меморіальний музей. 

Додати коментар

Новые игры Alawar.